Поліна БАРАНИЧЕНКО | Сучасний світ вимагає від театру сучасних рішень

Популярне

COVID-19: Інтерактивна мапа України

Інтерактивна мапа поширення COVID-19 територією України. Мапа відображає дані МОЗ України та результати досліджень, які проводяться вірусологічною референс-лабораторією Центру...

Тиждень із симптомами COVID-19 – власний досвід журналіста

Заходи щодо попередження захворювання та недопущення поширення вірусу SARS-CoV-2 (коронавірус) діють в місті Києві ось уже третій тиждень поспіль....

Шестиденка і миттєве звільнення: що чекає українців

Не вщухають запеклі дебати навколо гучного законопроекту №2708 "Про працю". Представники профспілок називають його рабським, юристи впевнені в тому,...

Команда театру поза театром uzahvati виникла 4 роки тому. Розвиток сучасного театру в Україні або створення нового напрямку не було нашим головним мотивом. Просто одного разу нам стало цікаво створювати нові форми взаємодії між глядачем і актором, а також залучати емоції.

Ми не знали про існування site-specific театру, який в той час уже був популярний в Європі. Імерсивні вистави зародилися близько 20 років тому й давно йшли по всьому світу. Багатьом знайомі постановки “Sleep no more” від PunchDrunk або “Сargo” авторства Rimini Protokoll.

Ми прийшли до напрямку імерсивного театру через власні пошуки нових форм: з одного боку творчих висловлювань, а з іншого — форми взаємодії.

Сучасний світ вимагає від театру сучасних рішень. Діджиталізація, швидкий темп життя, тотальне захоплення соціальними мережами й те, як люди взаємодіють один з одним і сприймають світ, чекає від творчих колективів нового підходу і типу спілкування. Театр ніколи не був масовим мистецтвом, але водночас, він завжди динамічно змінювався згідно з часом, в якому існував.

Наш театр поза театром створює вистави про людину, ситуації, її почуття й емоції, які вона проживає щодня. Зі сторони може здатися, що глядачеві буде все близько, зрозуміло, та він піде на виставу. На жаль, ні.

Коли ми почали займатися цим напрямом в Україні, то зіткнулися з двома питаннями, які супроводжують нас і зараз, після 4-х років роботи та 4-х вистав. Перше — “що це таке?”. Друге — “а чи це театр?”.

“Що це таке?” — пояснити неможливо. Хоч як би ми не намагалися комунікувати, використовувати фотографії з вистав, давати інтерв’ю, робити рекламні відео, але ми не можемо передати той спектр емоцій і глибину особистого досвіду, які глядач отримує, відвідуючи імерсивну виставу.

Напевно, так відбувається тому, що ця історія не про подивитися, а про відчути, прожити. Найточніші характеристики формату — нескінченні коментарі та пости наших глядачів. Вони обов’язково діляться ними в соціальних мережах або ж розповідають один одному, якщо вдається пережити сильне емоційне враження. Але, навіть це не дає людині 100% розуміння, що ж буде на виставі.

У імерсивних виставах дія відбувається в русі та розвивається на 360 градусів навколо глядача, тому що потужно працює локація, яка стає не декорацією, а співавтором дії. Люди переміщаються в групі й тим самим, будують відносини не тільки з актором, а й один з одним. Глядач може щось не побачити, не помітити, прослухати й додумати або до відчути. Кожне враження та кожна історія, якою він ділиться потім — індивідуальна.

У таких виставах негативний та дискомфортний досвід, досвід “не розумію” та “не знаю” включено у вартість квитка. Він так само важливий, як і позитивний. Чого не скажеш про класичні вистави, тому що там глядачеві завжди комфортно. Ти приходиш до красивої будівлі, сідаєш у зручне крісло, відкриваються куліси, починається магія театру. Краса: декорація, світло та звук. Та навіть, якщо теми, які транслюються, непрості, драматичні, гострі (дійсно, безліч класичних постановок чіпляють струни душі людини), то вони не створюють особистого дискомфорту. Тому що є відчуття зони безпеки: “я глядач, я дивлюся на виставу”, і це вирівнює переживання.

В імерсивному театрі, а якщо точніше у виставах-променадах, ти — учасник дії, її співавтор, та від ступеня внутрішньої свободи й занурення у процес залежить, як сформується та вистава, яка трапиться або не трапиться.

Та друге питання — “а чи це театр?”. На скільки ми належимо до театрального світу України, чи розвиваємо ми сучасний театр, і чи є ми альтернативою класичному театру? Впевнена, що не зовсім.

Чому? Безумовно, вистави, які ми створюємо та сфера, в якій працюємо — це театральна сфера, тому що так диктує сама форма. Якщо глядач йде дивитися виставу, значить, це театр.

Для стереотипного та класичного сприйняття це так. В Україні для того, аби говорити про розвиток сучасного театру, в першу чергу, варто подумати про комплексний розвиток сприйняття вільного мистецтва. Імерсивні вистави вимагають від глядача певної підготовки: внутрішньої, зовнішньої, моральної й художньої.

Колеги зі сфери класичного театру часто говорять про те, що навіть коли ти йдеш на класичну виставу, тобі важливо прочитати той твір, за яким буде поставлений спектакль. Не для того, щоб зрозуміти, а для глибини переживань та можливості зчитати багатопланову драматургію режисера.

Так чи інакше, театр вимагає підготовки. Імерсивний театр вимагає внутрішньої готовності стикнутися з чимось невідомим. Ми даємо більшу свободу. Сучасне мистецтво, в принципі, закликає людину саме до цього: обнулитися, прийти з відкритою душею, відкритими очима та серцем й зустрітися з новим досвідом. Дозволити собі нічого не знати та дізнатися під час вистави, відвідування музею або пластичного перфомансу. Всі ці форми вимагають від глядача внутрішньої готовності встати на позначку 0. Не назавжди, тільки на момент діалогу з твором сучасного мистецтва. Треба позбавлятися від вантажів, які ти несеш на зустріч з художньою формою.

Я навмисно узагальнюю, бо вважаю, що імерсивний театр ближче до перформативного та візуального мистецтва, творів сучасного живопису й арту. Всі ці форми змушують глядача стати, скоріше, у категорію співавтора, ніж у споглядача.

Додам: класно, коли людина, обираючи той чи інший театр, ту чи іншу виставку/концерт, не знаходиться у позиції “або-або”. Якщо це на сцені — то це вистава, а якщо в бібліотеці — то не зрозуміло що. А коли вона знаходиться у позиції “і і і”: я з цим хочу познайомитися, мені це цікаво, і про це я не знав і це хочу дізнатися. Такої позиції не вистачає не тільки глядачам, але й всій нашій професійній спільноті.

Я ніколи не хотіла та не буду протиставляти той формат, яким ми займаємося, формату сценічних дій. Як казав Михайло Жванецький: “це як червоне та гостре”. Ці речі не можна порівнювати.

Класно, коли я йду до театру та отримую там емоційний досвід сидячи в кріслі. Так само класно, коли їду в Європу й поринаю в імерсивну виставу. Відчуваю такий спектр почуттів, який часто в житті не проживаю. Подібний формат дає привід задуматися: наскільки моя чуттєва сторона розвинута й чи розвинена вона?

Поліна Бараниченко, Режисерка київської театральної команди uzahvati.

- Advertisement -

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here

- Advertisement -

Блоги

Оксана СКОРОБОГАЧ | Трудовые отношения будут модернизированы?

В связи с необходимостью модернизации учета трудовых отношений наемных работников Верховная Рада приняла в первом чтении Законопроект, который утверждает...

Єгор ШИШЕНОК | Що чекає на українську економіку восени

Нестабільний курс, проблеми з соціальними виплатами, політичні скандали останніх днів – все це початкові симптоми кризи, що насувається. Більшості...

Андрій ЗАБЛОВСЬКИЙ | Ринок Big Data в Україні або як не проґавити свій шанс?

Згідно даних IBM Research, 90% усіх даних, створених людьми, з’явилися тільки останні 10 років. За таких темпів генерації даних...

Думай

Директор SAP: “Як в Америці, так і в Європі ви побачите, що завдання нижнього рівня будуть автоматизовані”

Том Кіндерманс, директор німецької корпорації-розробника програмного забезпечення та надавача послуг консалтингу SAP у Центральній і Східній Європі розповів UA-Times,...

Читай

Влада чує бізнес: підсумки роботи ІІІ  Форуму  бізнес-асоціацій України

Верховна Рада та Уряд готові проводити усі необхідні зміни, які пропонують українські підприємці. Таким є підсумок Форуму «Діалог громадянського...

Прокуратура намагається скасувати право оренди на землі біля музею “Пирогово”

Прес-служба Київської міської прокуратури повідомила, що Київська місцева прокуратура № 1 заявила позови до господарського суду міста Києва щодо скасування рішень про державну реєстрацію...

Відчутного зростання роздрібних цін найближчим часом не очікується – експерт

З початку вересня нафта на міжнародних майданчиках подешевшала більш ніж на 12% на тлі відсутності прогресу по боротьбі з коронавірусів. Число інфікованих в Індії,...

Катамадзе: “Служба фінансових розслідувань – гарантія незалежності та цілісності нашої країни”

Грігол Катамадзе, Член Наглядової ради Української ради бізнесу, Президент Асоціації платників податків України про Службу фінансових розслідувань -Асоціація платників податків України публічно й послідовно вже...
- Advertisement -

Теж цікаво

- Advertisement -