Авіабудівна галузь – одна з небагатьох високотехнологічних сфер, яка після розпаду СРСР мала потужну науково-технологічну базу та з легкістю могла конкурувати на міжнародному ринку. Проте недолуге управління більшістю вітчизняних авіабудівників підприємств та відсутність бажання розвивати галузь, як у владної верхівки України так і бізнесу, призвели до того, що «велике» авіабудування в Україні звелося нанівець. Ті два десятки важких літаків, що за останні десять років були побудовані, виглядають краплиною в морі, на фоні виробничих досягнень Airbus і Boeing.
По-іншому склалася доля малої авіації. Тут вдалося частково зберегти наявний потенціал та реалізувати його у вигляді комерційно успішних проектів. Взірцем українського «малого» авіабудування безперечно є компанія «Аеропракт», яка щорічно виробляє та продає десятки літаків по всьому світу (в основному двомісних A-22).
Проте на цьому перелік успіхів України в даній сфері закінчується. У вертольотобудуванні, на жаль, справи йдуть теж не найкращим чином. Єдиний серійний виробник вертольотів «Мотор Січ» продовжує спроби створити сучасні важкі вертольоти. Результатом цієї роботи стали презентовані нещодавно МСБ-2 «Надія» та МСБ-6 «Отаман». Проте до їх серійного випуску ще далеко.
Чисельні малі підприємства в основному роблять або дрібносерійні партії автожирів, або непотрібні ринку «прототипи-іграшки», які придатні виключно для показу на виставках. Єдиний проект, що пропонує конкурентоспроможний продукт – багатоцільовий чотиримісний вертоліт ВМ-4 «Джміль» (прямий конкурент популярного Robinson R44), вже шостий рік шукає фінансування.
Варто констатувати факт, що Україні наздогнати високотехнологічних конкурентів-гігантів, які поділили ринок «великих» літаків та вертольотів, уже практично неможливо. Розробка і впровадження в серійне виробництво такої сучасної техніки коштує мільярди, а інколи і десятки мільярдів доларів. Це абсолютно непідйомні для нашої держави і нашого бізнесу кошти.
Проте більш проста «легка» авіація, вимагає на три порядки менших інвестицій, а, головне, у неї є ринкові перспективи – адже за останнє десятиліття обсяги цього ринку збільшилися в декілька разів. До прикладу, в одному тільки бразильському мегаполісі Сан-Паулу, кількість легких вертольотів перевищила тисячу одиниць, а основна сфера їх застосування – це міське аеро-таксі.
Отже, аби урятувати авіабудівну сферу України, надати їй друге дихання і, головне, почати заробляти на ній гроші, потрібно перш за все інвестувати у інноваційні проекти «малої» авіації, які зможуть вийти на світовий ринок багатотисячним тиражем і відвоювати на ньому достатню частку.
Єгор Шишенок, генеральний директор консалтингової компанії «Якість Гарантовано».
