Про хід розслідування, про те, що робить і повинна робити у зв’язку з цією трагічною подією українська влада, UA-Times розповів у ексклюзивному інтерв’ю екс-голова СБУ і колишній дипломат, нині народний депутат України Валентин Наливайченко.
– Першою і головною помилкою української влади вважаю несвоєчасне, запізніле інформування про справжні причини трагедії та неготовність реагувати на неї, – говорить пан Наливайченко. – Не про версії, не про припущення, не про якісь таємниці, а про реальну роботу влада мала з перших хвилин інформувати громадян України. Робота уряду повинна була початися зі створення двосторонньої українсько-іранської, або ж багатосторонньої (оскільки постраждали громадяни семи країн) комісії і щодо самого розслідування, ліквідації наслідків, ідентифікації та повернення тіл загиблих разом з їхніми особистими речами, тобто документами, ручною поклажею, багажем, які їм належали, про що публічно взагалі ніде не згадувалося. А про такі речі теж не слід забувати. Усе це повинно беззастережно бути повернуто родичам загиблих.
– Але ж є загальноприйняті міжнародні стандарти і норми того, як усе має відбуватися на практиці!
– Звичайно, є норми і правила ICAO (Міжнародної організації цивільної авіації), Монреальської конвенції 1999 року, Угоди про повітряне сполучення між Україною та Іраном, де ці положення передбачені й закріплені.Тож спільна комісія, про яку ведемо мову, повинна взяти на себе вирішення усіх питань, насамперед пов’язаних з виплатами компенсацій родичам жертв трагедії та українському авіаперевізнику – МАУ. Причому компенсації не тільки матеріальні, а й іншого характеру.
Що стосується перевізника, то ми не лише втратили повітряне судно – Іран, і він це офіційно визнав, учинив акт збройної агресії відносно пасажирського літака української авіакомпанії. Це означає, що йдеться також про відшкодування моральних збитків і під час катастрофи, і після неї, з огляду на тяжкі наслідки – вимушене припинення повітряного сполучення, втрату літака, болісний удар по репутації авіакомпанії тощо. Не кажучи, звісно, про компенсації родичам жертв…
– Як би ви оцінили позицію іранської влади, яка спочатку висувала суто технічні причини катастрофи, і лише потім визнала факт збиття літака засобами ураження с землі?
– Я переконаний, що інформація, яку оприлюднили американські і канадські спецслужби, змусила офіційний Тегеран хоч і через три доби, але таки визнати, що український пасажирський літак був збитий іранськими військовими, для чого було використано російський зенітно-ракетний комплекс Тор-М1. Переконаний, що і у США, і у Канаді були викликані посли Ірану, яким надали відповідні докази того, як саме це сталося. І поставили вимогу протягом 24 годин визнати даний незаперечний факт. Що і відбулося. Так само повинен був діяти наш президент. Але не упевнений, що українські спецслужби, розвідка, інші компетентні органи надали йому бодай якісь матеріали, які б дозволяли так вчинити. Це не прикрашає нинішню українську владу.
Якщо силовики не змогли представити відповідну інформацію, то мені достеменно відомо, що американська сторона надавала її українській стороні… Утім, що було, те було. Зараз головний обов’язок влади – ідентифікувати всіх загиблих співвітчизників і передати тіла родичам для гідного поховання на Батьківщині. Після можна говорити про інше. Мають бути задіяні керівники і представники Мін’юсту України, обізнані з усіма необхідними процедурами щодо оформлення документів, виплат, інших важливих питань. І представники Міністерства оборони України повинні залучатися до роботи (адже саме військові Ірану збили літак, тож наша військова експертиза конче потрібна). І представники МВС, Національного центрального бюро Інтерполу в Україні, Департаменту консульської служби МЗС вкрай важливі для цієї роботи…
– Як ви вважаєте, між катастрофою літака МАУ в Ірані, збиттям російського Ту-154 над Чорним морем й ураженням Боїнгу-777 “Малайзійських авіаліній” все ж таки більше спільного, чи є принципові відмінності?
– Літак авіакомпанії “Сибирь” було, на жаль, збито українською ракетою ЗРК С-200. Тодішнє керівництво держави, як ми з вами пам’ятаємо, не зразу визнало цей прикрий факт. Держдеп США викликав українського посла, представивши докази того, як усе відбувалося. І лише після того Україна визнала свою причетність до трагедії. Приблизно так само розгорталися події й по іранській катастрофі. Тільки були представлені докази уже проти Тегерану. По збиттю малайзійського Боїнгу паралель дуже серйозна у плані розслідування. Тоді, п’ять років тому все було зроблено дуже оперативно – вже через 24 години я озвучив перші результати цього розслідування, що дозволило підписати міжнародну угоду про створення спільної слідчої групи, куди увійшли найкращі фахівці Головного слідчого управління СБУ, яким тоді керував генерал Василь Вовк. Його було наділено повноваженнями і правами не лише в Україні, але й у Нідерландах, безпосередньо в Гаазі. Це дуже важливий момент.
Так само треба було діяти і по відношенню до Ірану, звідки мав прибути слідчий, котрий веде цю справу, і доповісти про хід розслідування… Цього, наскільки мені відомо, зроблено не було. Натомість Тегеран не погоджується віддавати Україні “чорні скриньки”, а це дуже серйозна доказова база для слідчої роботи… На жаль, українська сторона виявляє недостатньо наполегливості, і це позначається на загальних результатах. Що ж, стежитимемо за подальшим розгортанням подій.
– Дякую вам за відвертість.
