Олена Сімоненко: «У населений пункт, де менше 750 жителів, лікар повинен приїжджати два рази на тиждень за графіком» (відео)

Популярне

Шестиденка і миттєве звільнення: що чекає українців

Не вщухають запеклі дебати навколо гучного законопроекту №2708 "Про працю". Представники профспілок називають його рабським, юристи впевнені в тому,...

Епідеміолог: “Нам дуже пощастить, якщо коронавірус 2019-nCoV омине нашу територію”

Влада Китаю намагається блокадними діями зупинити розповсюдження коронавіруса 2019-nCoV по всій країні та не дати йому "виїхати" за кордон....

Пристайко не сказав – журналіст показав: ЗМІ відвідали розкішний готель Зеленського в Омані

Міністр закордонних справ України Вадим Пристайко не зміг відповісти, якою була мета поїздки президента Володимира Зеленського в Оман. Таке...

В Україні останнім часом багато змін відбувається у сфері охорони здоров’я. Тому актуально дізнатися про процеси децентралізації в медицині, створення та перезагрузку госпітальних округів, правила роботи медзакладів. Про останні зміни в важливій для багатьох людей системі – в інтерв’ю UA-Times розповіла заступник міністра охорони здоров’я з питань європейської інтеграції Олена Сімоненко.

– Нещодавно Кабінет міністрів затвердив методику формування спроможних громад. Тепер береться до уваги чисельність населення, площа території, доступність публічних послуг. Як в рамках реформи Міністерство охорони здоров’я розвиває систему медичного обслуговування українців?

Реформа децентралізації, яка розпочалася ще в 2015 році, передбачала створення спроможних територіальних громад. Станом на сьогодні в Україні вже створено близько 1000 об’єднаних територіальних громад.

Але якщо проаналізувати кількість населення, що мешкає на території цих громад, то можна сказати, що в нас є більше ніж 30% громад, де населення менше 5 тисяч. Тобто при аналізі місцевих доходів вже створених спроможних територіальних громад становиться зрозуміло, що більшість з них дотаційні.

Тому сьогодні на території України фактично існують два типи громад. Є громади вже об’єднані. Це приблизно 30-40% від всіх громад в Україні. І є громади, що не об’єднані.

В об’єднаних і необ’єднаних громадах присутні різні бази оподаткування, різні доходи. Тобто фактично люди, які мешкають на території однієї країни, мають різні фінансові можливості для своїх територіальних громад.

– Що в такій ситуації треба робити?

– Було прийнято рішення трохи змінити процедуру створення об’єднаних територіальних громад. Якщо раніше перспективні плани створення громад затверджувалися на рівні обласних державних адміністрацій, то там були питання.

Наприклад, в Івано-Франківську не було затверджено жодного перспективного плану. Тобто громади створювалися, але там не було розуміння, як повинна розвиватися територія області.

Тому на остаточній фазі процесу децентралізації було прийнято рішення, що ці плани спроможних громад в кожному регіоні повинні розроблятися Мінрегіоном з областями. Тепер вони проводять консультації, разом це розробляють. Але все затверджується Кабміном без попереднього затвердження обласними радами.

Тобто є впевненість, що перспективні плани для всієї України в розрізі кожної області будуть затверджені найближчим часом. Також найближчим часом будуть сформовані об’єднані територіальні громади. Буде це зроблено адміністративним шляхом чи шляхом добровільного об’єднання, як воно було раніше – уряд має прийняти відповідне рішення.

Але влада повинна вирівняти розбіжності між тим, що різні громади на території однієї країни живуть по різних правилах. Це що стосується адміністративно-територіального устрою.

– Як в цій системі децентралізації повинні надаватися послуги?

– У рамках секторальної децентралізацій на території громади надаються чимало послуг. Це освіта, охорона здоров’я, соціальні послуги, адміністративні послуги та інше.

Зараз доцільно говорити про послуги в частині охорони здоров’я. В принципі, формування громад менше впливає на надання медичних послуг, ніж, наприклад, по освіті. Скажу, чому. Тому що на при кінці минулого року на території кожної області губернатори затвердили плани формування спроможних мереж первинної медико-санітарної допомоги.

Тобто фактично на карту нанесені всі об’єкти первинної медико-санітарної допомоги. Вони включають в себе самі центри первинної медико-санітарної допомоги, амбулаторії, фельдшерсько-акушерські пункти, пункти здоров’я. Це чотири типи закладів охорони здоров’я первинного рівня, які обслуговують ту чи іншу кількість населення.

– Коли заклади були включені до карти, при цьому використовувалися якійсь критерії відбору?

– Коли йшло формування спроможних мереж первинної допомоги, Міністерство охорони здоров’я розробило деякі критерії.

Так, якщо на території населеного пункту мешкає менше, ніж 750 осіб, то на цій території має бути медична установа – так званий пункт здоров’я. Сюди лікар має приїздити два рази на тиждень згідно з графіком, який погоджено з місцевою владою.

Якщо ж це населений пункт, в якому кількість населення більше, ніж 750 осіб, тут потрібно забезпечити наявність лікаря на протязі повного дня. Все як в інших медичних закладах.

Тобто були визначені такі зміни. Ми їх внесли для того, щоб медичні послуги стали доступнішими для населення.

Що ще важливого було затверджено восени? Лікар має прибути до пацієнта на відстані не більше, ніж сім кілометрів, по твердому покриттю.

Тобто, виходячи з цих двох критеріїв – по кількості населення та по відстані – на при кінці минулого року кожен губернатор особисто затвердив мережу спроможної медико-санітарної допомоги. Тому децентралізація не дуже важлива в цьому питанні, адже сім кілометрів може бути на території однієї громади чи кількох об’єднаних громад. Головне, щоб громадяни отримували якісне медичне обслуговування.

– Чи буде змінюватися структура управління майном медустанов?

– Поговоримо про вторинну та спеціалізовану третинну допомогу. Тут також для МОЗ не дуже важлива децентралізація. Станом на сьогодні ці об’єкти знаходяться у власності районів. Можливо, адміністративні питання треба буде вирішувати, якщо влада буде, наприклад, укрупнювати райони.

Якщо райони будуть укрупнювати, то буде доцільно передати районні лікарні у власність та управління не об’єднаних громад, а обласних рад. Такі напрацювання вже є, в залежності від того, який адміністративно-територіальний устрій буде остаточно прийнято в Україні.

Вважаю, що децентралізація – це гарно. Тому що укрупнюючи громади, ми даємо їм більше інструментів для розвитку своєї фінансової спроможності. Це буде безпосередньо відображатися на всіх видах медичної допомоги.

Зокрема, це стосується первинної медико-санітарної допомоги. Адже на балансі громад знаходяться центри первинної медико-санітарної допомоги, амбулаторії та фельдшерсько-акушерські пункти.

Якщо говорити про вторинну та третинну* медико-санітарну допомогу, то це вже відповідальність обласних рад або районних адміністрацій. Утримання таких закладів фінансується з місцевих бюджетів рівня районів чи областей. В фінансування входять також ремонтні роботи, комунальні послуги та інше.

– Багаторівневе управління можна вважати ефективним?

– Коли приймається рішення щодо надання первинних та вторинних медпослуг, треба розуміти, що в організації цих процесів одночасно приймають участь декілька рівнів. Так, є національний рівень. Тобто Верховна Рада та Кабінет міністрів приймають нормативно-правові акти, які регулюють всі механізми. Є також МОЗ, який видає накази, продовжує нормативно регулювати це. Далі обласні державні адміністрації координують впровадження цих новацій.

Плюс районні державні адміністрації фактично координують реформи перетворень всього, що відбувається в регіонах. Сьогодні ці установи володіють майном, тому є приміщення, де можна надавати медичні послуги. І вже місцева влада так само підтримує приміщення та контролює, щоб на цій території послуги надавалися вчасно.

Тобто це цілий ряд управлінців на різних рівнях, які мають між собою домовитись про свої зони відповідальності, про зони впливу, про рівень фінансування та інші питання.

Щось зміниться в структурі управління с першого квітня?

– Якщо говорити про реформу, яка має відбутись на вторинній ланці з першого квітня, то частину зобов’язань щодо фінансування цих закладів має виконувати місцева влада. Але зрозуміло, що різні місцеві влади мають різні місцеві бюджети. Тобто різна спроможність. І для когось це можливо, а для когось це критично неможливо.

Тому важливо брати до уваги всі вихідні дані. Треба проаналізувати фінансовий стан громад, їх спроможність. Якщо станом на сьогодні ці громади фінансово неспроможні утримувати медзаклади, треба розібратися, з якого бюджету їх підтримувати.

Тобто це комплексне питання, яке стосується не тільки охорони здоров’я. Те саме відбувається у сфері освіти, соціального захисту та інше.

– Розкажіть, як йде процес створення госпітальних округів** в Україні?

– Мені цікаво говорити про це. Тому що з 2015 року координувала на національному рівні впровадження реформи децентралізації. Не в охороні здоров’я, а взагалі – децентралізації. В цьому питанні децентралізація охорони здоров’я була самим болючим місцем. Не було відповіді взагалі, що робити з охороною здоров’я.

Всі розуміли, що потрібно виконувати цей слоган: гроші йдуть за пацієнтом. Але як практично його виконати – рішення до кінця не було.

Я скажу, що сьогодні, коли Україна йде цією реформою, первинний рівень знаходиться в цьому процесі вже більше року. Але тут ще лишаються питання. Зокрема, проблема в тому, що не всі органи місцевого самоврядування в змозі якісно та ефективно, на достатньому рівні фінансувати заклади.

– Чому ж змінилася політика щодо кількості та розміру госпітальних округів?

–  Команда Мінрегіону ще з 2015 року, шукала послугу, що б мала надаватися на певній території, яка в перспективі могла стати адміністративним районом. Тобто укрупненим районом.

Ми проаналізували освітні послуги, соціальні послуги, адміністративні послуги по судах та прокуратурі та інше. Тобто всі можливі послуги вказали на карті. Виявилося, що не було однакових меж для надання цих послуг.

Стало зрозуміло, що охорона здоров’я з точки зору територіальної доступності оптимально відповідає межам районів. Тому реформи проводили через формування госпітальних округів. Адже це оптимально з точки зору територіальної доступності та кількості населення, яку можна обслуговувати.

Тому через створення госпітальних округів планували в перспективі перейти до адміністративної реформи.

– Як йшло створення безпосередньо госпітальних округів?

– Формувати госпітальні округи почали у 2016-2017 роках. Почалися політичні ігри. Тому що були регіони, які по методиці Мінрегіона та МОЗа, сформували три-п’ять госпітальних округів. Це залежно від розміру області та щільності населення.

Наприклад, в Дніпропетровській області було п’ять госпітальних округів. Тоді нам здавалося, що можна добре влаштувати надання цих послуг та вкластися в заплановані норми. Але почалися ігри.

Цікава історія була у Львівській області. Кажуть, нам три округа мало, дайте дванадцять. Тобто у Дніпропетровській області, де мешкає біла трьох мільйонів населення, п’ять округів – нормальна практика. А в Львівській області населення проживає значно менше. Але округів потрібно більше.

– Чому так сталося?

– Може про це некоректно говорити. Але я була на нараді, коли екс-віце-прем’єр-міністр пан Генадій Зубко з’ясовував всі ці питання. Тому що вся методика була класно виписана. Все зрозуміло. Так чому ж дванадцять округів? Присутні колеги кажуть: а ви запитайте, скільки депутатів з Львівської області у Верховній Раді. Зубко питає. Йому кажуть: дванадцять. Зрозуміло.

Тобто кожен намагався зробити собі таку вотчину. Тому у Львівскій області спочатку хотіли організувати дванадцять госпітальних округів. Але потім зрозуміли, що це некоректно, адже неможливо було пояснити, для чого саме дванадцять. Тому зробили один госпітальний округ.

– Що ж було далі?

– Тоді виникла ідея: один округ – це круто. Тому що легше можна зрозуміти, як розвивати всю область. Адже історія того, щоб через госпітальні округи створити перспективну модель адміністративних округів – не складалася. Тому ми стали міркувати, що краще зробити на території області – один чи п’ять округів.

На цьому етапі ключовим завданням було проаналізувати наявну мережу закладів. Також треба було зрозуміти реальні потреби кожної області, виходячи з кількості тих чи інших захворювань. Тому що є різниця по території країни. Крім того, в областях є різниця по кількості та оснащенню закладів, кадровому забезпеченню, затребуваності.

– Хто повинен був зробити такий аналіз?

– Фактично цей план розвитку мала би зробити Госпітальна рада, яка обиралась на території кожного госпітального округу. Але якщо ці дванадцять маленьких госпітальних округів у Львівській області почали б розбиратися, які заклади треба розвивати чи перепрофілювати – вони б застрягли у процесах. Тому що на цій маленькій території не завжди кожен вид нозології має бути представлений. Тобто тубдиспансерів у Львівській області може бути забагато. Адже немає стільки попиту.

Такий аналіз треба було проводити з участю представників обласних державних адміністрацій. Адже ці структури відповідають за впровадження багатьох реформ на своїх територіях. Тому що вони повинні були представлені в Госпітальних радах.

Тому було прийнято рішення укрупнити вже створені госпітальні округи до єдиного госпітального округу на рівні області. Також треба було обов’язково ввести в склад Госпітальної ради керівника Облздраву фактично. Більш того, покласти на нього завдання по координації всього цього процесу.

– Сьогодні ці процеси в якій фазі знаходяться?

– Сьогодні в двадцяти областях вже створені нові Госпітальні ради. До речі, до їх складу входять також представники обласних адміністрацій по інфраструктурі. Адже мають бути вибудовані дороги до медоб’єктів. Там є представники департаменту Мінсоцполітики. Тому що там є перетинання медицини з соціальною сферою. Туди входять представники власників об’єктів. Тобто якщо на території є двісті лікарень, які знаходяться в 30-40 населених пунктах, то представники цих пунктів мають туди входити. Ці чиновники також мають розуміти, як ця сфера має розвиватися.

Тепер завданням Госпітальних рад буде до 31 березня розробити плани розвитку госпітальних округів. Тобто кожна область має представити – спочатку на обговорення в МОЗі, потім на обговорення в Кабміні – своє бачення щодо розвитку території області з точки зору медицини.

Зараз області працюють над цим питанням. Тобто це відповідальність кожної області, адже вони прекрасно розуміють свою ситуацію. Тому можуть визначити, які лікарні мають бути профільними, наприклад, з лікування психоневрології, онкології та інше. Також треба розібратися, де ці лікарні мають бути розміщені, скільки їх потрібно та інше.

Це важливо, адже країна не може дозволити собі сьогодні фінансувати пусті лікарні.

Довідка UATimes

* Види медико-санітарної допомоги: первинна, вторинна та третинна. Первинна медико-санітарна допомога є основною, найбільш наближеною до населення ланкою медичної допомоги, яка передбачає консультацію лікаря; забезпечує діагностику і лікування найпоширеніших хвороб, травм, отруєнь; проведення індивідуальних санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів; медичної профілактики захворювань; гігієнічного виховання та санітарної просвіти населення; реалізацію прав людини щодо охорони здоров’я дитини, матері та батька; а також направлення пацієнтів на отримання вторинної, третинної медичної допомоги та санаторно-курортного лікування.

За умови наявності у пацієнта відповідних медичних показань за направленням, виданим лікарем, подається планова спеціалізована (вторинна) та високоспеціалізована (третинна) медична допомога.

Вторинна медична допомога подається в лікарняних і позалікарняних умовах лікарями, які мають відповідну спеціалізацію і можуть забезпечити кваліфікованіше консультування, діагностику, профілактику і лікування, ніж лікарі загальної практики-сімейні лікарі.

** Госпітальні округи – це територіальне об’єднання закладів охорони здоров’я України декількох районів в одну мережу за принципом доступності, густини та кількості населення, наявності готових лікувальних закладів, усталених шляхів доставки пацієнтів та дорожнього сполучення. (Дані з «Вікіпедія»).

...

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here

Найновіше

Через коронавірус в Італії скасували Венеціанський карнавал і ввели карантин в ряді міст

Влада Китаю в неділю, 23 лютого, заявила, що пік захворюваності коронавірусом COVID-19 в їхній країні пройшов, вдалося стабілізувати ситуацію...
- Advertisement -

Для «інвестиційної няні» готується пакет законопроектів – Милованов

Програма «Інвестиційна няня» має два напрямки. Про них в ході форуму Level Up Ukraine 2020 розповів міністр розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України...

Сільське господарство є галуззю з найбільшим ступенем модернізації – Милованов

Рівень зносу основних засобів в агросекторі України становить 35% - на рівні наших західних сусідів. Про це на полях формула Level Up Ukraine 2020...

Юрий МОША | О методах борьбы с международной проблемой распространения дезинформации в Интернете

Согласно сообщению The Economist, по итогам прошлого года Украина поднялась на 78 место из 167 в рейтинге "Индекс демократии -2019". Государство набрало 5,90 из...

На Вінниччині поліція 4 години шукала 3-річного хлопчика, який дійшов до сусіднього села

В суботу, 22 лютого,  поліцейські Козятинського району декілька годин шукали трирічного хлопчика, який зник зі свого подвір’я близько 12 години дня. Дитину знайшли  у...

Блоги

Юрий МОША | О методах борьбы с международной проблемой распространения дезинформации в Интернете

Согласно сообщению The Economist, по итогам прошлого года Украина поднялась на 78 место из 167 в рейтинге "Индекс демократии -2019". Государство набрало 5,90 из...

Валентин ЗЕМЛЯНСКИЙ | Две платежки за газ или анбандлинг в каждый дом (фото)

Вся прогрессивная общественность на лавочках у подъездов, на голубых экранах и во властных кабинетах озабочена проблемой: две платежки за газ или одна. Общественность возмущена....

Андрей ЗАБЛОВСКИЙ | Технологические тренды 2020-х: смена парадигм и новые глобальные вызовы

Люди живут в мире, скорость изменений в котором постоянно нарастает. У многих из нас это вызывает чувство «когнитивного диссонанса» и неопределенности. В последнее время...

Макс ШУПБАХ | Может ли подход глубинной демократии помочь взаимодействию разных сторон конфликта в Украине?

Украина является потенциальным мостом между Востоком и Западом. Подход глубинной демократии расширяет понятие демократии. Традиционная демократия основывается на мнении большинства; в то время, как...

Грігол КАТАМАДЗЕ | Проблеми малого та середнього бізнесу: погляд експерта

Почну з того, що, впевнений, усім відомо. В структурі економіки більшості країн ЄС малий бізнес займає лідируючі позиції, так як має низку суттєвих переваг,...

Теж цікаво