Школа практичної психології: віддалена робота – білка в колесі або колесо для білки

Популярне

COVID-19: Інтерактивна мапа України

Інтерактивна мапа поширення COVID-19 територією України. Мапа відображає дані МОЗ України та результати досліджень, які проводяться вірусологічною референс-лабораторією Центру...

Тиждень із симптомами COVID-19 – власний досвід журналіста

Заходи щодо попередження захворювання та недопущення поширення вірусу SARS-CoV-2 (коронавірус) діють в місті Києві ось уже третій тиждень поспіль....

Шестиденка і миттєве звільнення: що чекає українців

Не вщухають запеклі дебати навколо гучного законопроекту №2708 "Про працю". Представники профспілок називають його рабським, юристи впевнені в тому,...

Як навчитися працювати в дистанційному режимі і навіть знайти в цьому певний позитив. Про це погодилася поміркувати з UA-Times психолог-практик з багаторічним стажем Зоя ГАРКАВЕНКО, керівник тренінгового центру Української школи урядування.

Не панікувати. Не метушитися. Не розслаблятися.

Якими простими виглядали подібні правила поведінки в повсякденному житті до карантину! І якими ж складними виявилися після переходу одного, двох членів сім’ї на роботу у віддаленому доступі! Раптом з’ясувалося: працювати вдома – зовсім не те саме, що в офісі. Багато що з того, що недавно було цілком очевидним, запрограмованим, непорушним, перш за все, звичний уклад, розпорядок (прокинувся, вмився, поснідав, пішов на роботу, а ввечері повернувся) у домашніх умовах знаходить зовсім інші відтінки, а іноді докорінно різниться.

У соцмережах скаржаться: “Мені постійно хтось або щось заважає, плутається під ногами, відволікає”. “Важко зосередитися на чомусь головному. Вранці хочеться подовше поспати, день пролітає швидко, до вечора нічого із запланованого не зроблено. Це жах! І завтра, і післязавтра…”. “Минуло менше місяця, а накопичилося вже стільки втоми, роздратування, злості – повбивала б усіх!” “Завжди був урівноваженим, навіть флегматичним, звідки ж ці запальність, образливість? Сам себе не впізнаю …”

Майже цілодобове перебування в замкненому, по суті, просторі загрожує нервовими і психічними розладами, здатними довести ще недавно цілком миролюбну, спокійну людину, хорошого співробітника до стану спустошеності, стресів, зривів. Жертвами яких стають заодно і близькі, рідні люди – чоловік або дружина, діти, батьки.

Чи можна уникнути такого “жертвопринесення” або хоча б мінімізувати негативні прояви, і що для цього потрібно? Як зберегти, не розтративши через дрібниці, свій потенціал і не на шкоду роботі зберегти добрі відносини в родині? Чи реально знайти у віддаленому режимі позитив?

Про це погодилася поміркувати з нашими читачами психолог-практик з багаторічним стажем Зоя ГАРКАВЕНКО, керівник тренінгового центру Української школи урядування. Зоя Олександрівна регулярно консультує керівників центральних, регіональних органів влади, держслужбовців, представників бізнесу, різних компаній, установ, організацій.

– Є добре знайомий усім вираз “Крутиться, як білка в колесі”, що означає майже завжди одне і те ж – працювати день і ніч, викладаючись з повною віддачею, на межі сил і можливостей, – каже вона. – Смислове наповнення фразеологізму зводиться, як правило, до позитивної характеристики людини – трудиться, не шкодуючи себе, в ім’я достатку і благополуччя сім’ї, матеріальної незалежності, самостійності, ынших благородних цілей. Однак за дужками лишається друга частина виразу – нерідко докладені зусилля виявляються марними, не приносять бажаного результату: крутиться цілодобово, весь (вся) у милі, присісти ніколи, а результатів не видно, або вони незначні, ледь-ледь кінці з кінцями зводить… Пропоную подивитися на ситуацію з іншого боку, розібравшись, що таке, власне, колесо для білки, в якому людина перебуває з ранку до пізньої ночі. Сподіваюся, це допоможе осягнути й більш серйозні, значимі речі, що проявилися в умовах карантину.

Фактор травматичних обставин

Є стара притча про двох жаб, чия доля склалася діаметрально протилежно: одна так і потонула в глечику з молоком, здавшись без бою, а її подружка, навпаки, вирішила будь-що вибратися, енергійно працюючи кінцівками, і їй це вдалося.

У притчі, втім, чимало противників, які вважають, що це неможливо. Однак більшість упевнена: складати лапки не варто ні за яких обставин.

У психології існує визначення – травматичне зростання. Ним позначають рух, процес, коли, опинившись у складній, непередбаченій, критичній ситуації, люди знаходять у собі потужний внутрішній потенціал, завдяки якому не піддаються смутку, депресії. Навпаки, подолавши труднощі, гідно переживши їх, стають сильнішими, ніж були до того.

– Ще Ніцше писав – те, що нас не вбиває, робить нас сильнішими, – продовжує психолог. – Ця відправна точка служить домінантою для всіх, хто дійсно хоче зрозуміти, що відбувається, усвідомивши, що і як слід робити.

Як би банально це не виглядало, багато залежить від самоорганізації. Простий приклад. Тривалий час співробітник середньої ланки трудиться в колективі. Працює сумлінно, відповідально. Користується повагою і довірою. Рік за роком, місяць за місяцем приїжджає на роботу, виконує обов’язки, йому доручають якісь завдання, він з ними справляється, отримуючи відповідну винагороду. Все налагоджено, і нагадує годинниковий механізм: робота, своє робоче місце, комп’ютер, комунікація з керівництвом, колегами, партнерами, нормований/ненормований день, після якого – дім, сім’я, відпочинок, сон. Фактично той же ритм, та ж схема.

– Багато хто настільки вживається у вироблений стиль життя, що навіть у відпустці відчуває себе не в своїй тарілці, і перші дні не в змозі переключитися на релакс, за інерцією відчуваючи потребу і далі щось робити, – каже Зоя Гаркавенко. – А потім так само важко повертається у звичне русло, дивуючись, як непомітно промайнула відпустка. Це свідчення невміння змінювати режим, яке призводить до дискомфорту, хоч і не тривалого. Потім усе відновлюється, і людина занурюється в те ж звичне середовище і систему координат: дім – робота – дім.

Зараз ланка “робота” з логічного ланцюжка випала, точніше, змістилася в “дім”. Увесь робочий день “перекочував” туди ж. Те, що до карантину відбувалося в колективі, звузилося до відстані витягнутої руки. І працювати в новому вимірі стало складніше.

– Самоорганізація – це розуміння того, як виглядає режим конкретної людини, – переконана психолог. – Не на рівні звички, інстинкту, а на рівні внутрішньої свідомості. Суть стресу не в страху або пригніченості, не в очікуванні неприємностей. Життєві обставини виступають як струс, змушуючи відкрити очі і почати не тільки дивитися на те, що відбувається, а бачити.

Чому дома важко працювати

Психолог називає три основні причини.

 

По-перше, в силу згаданої вище звички думати, що вдома, за рідкісним винятком, люди вважають за краще відпочивати. Психологічна перебудова, усвідомленість того, що тепер саме туди перенесено місце роботи, і це необхідно прийняти як аксіому, даються непросто. Тут немає, за великим рахунком, гендерної різниці. Хоча жінкам простіше – вони продовжують працювати і в домашніх умовах, займаючись побутовими справами, рішенням сімейних проблем, вихованням дітей. Вододіл між роботою і домом у них не настільки виразний. І все ж бар’єр для більшості з тих, хто перейшов на віддалений режим, виявився неймовірно складним.

По-друге, не всім дано правильно організувати свою роботу. Люди не навчені виділяти практичні завдання, які до цього ставилися іншими. Не дивно, що за нових реалій хтось губиться, а його пріоритети і черговість завдань розсіюються.

По-третє – відсутність звичної комунікації, живого спілкування з товаришами по службі, друзями, керівництвом (зв’язок телефоном, скайпом не враховуємо). Людина мимоволі починає замислюватися про нову ситуацію, своє місце в ній, потрапляючи в пастку невизначеності, сумнівів. На їх грунті актуалізуються невпевненість, страхи. Невідступно переслідують думки: скільки це триватиме, з чого починати, чи вийде, яким буде результат, чи виплатять зарплату, інші.

– Виклики навалюються сніжним шаром, попри те, що людина продовжує перебувати на особистій території, в колі близьких, і це також накладає відбиток на психологічний, стресовий стан, – резюмує Зоя Гаркавенко. – Але це зовсім не криза, як комусь здається…

Про які виклики мова? Перш за все, особистий простір, тобто, місце роботи. Його необхідно позначити, виділити, зафіксувати. І що вкрай важливо – домовлятися з іншими членами сім’ї про те, що у кожного є певний проміжок часу для роботи. Без такої домовленості, закріпленої в усній або, ще краще – письмовій формі, досягти необхідного рівня самоорганізації навряд чи вдасться.

– Між членами родини укладається свого роду мирний пакт, який передбачає розподіл робочого, навчального (якщо є діти-школярі, студенти) процесу, а також відпочинку та розваг, – розвиває думку психолог. – Припустимо, в першій половині дня хтось працює за комп’ютером з 9 до 12 години, і в цей період йому ніхто не заважає, створюючи тим самим режим найбільшого сприяння. У інших свої завдання. Скажімо, хтось куховарить, прибирає в квартирі, йде до магазину за продуктами. Діти зайняті уроками. Потім перерва на обід, коли за спільним столом збираються всі. Це час не лише прийому їжі, але й спілкування, обміну інформацією, підведення проміжних підсумків, якщо потрібно, корекція планів і завдань. Все обговорюється заздалегідь, не спонтанно, аби не було хаосу. У другій половині дня, знов таки, відповідно до розпорядку – комп’ютер переходить у розпорядження до іншого, а той, хто вже працював на ньому, йде на прогулянку з домашнім улюбленцем, а заодно викинути пакет зі сміттям. Дітям дозволено відволіктися – почитати, погратися. Ролі, звичайно, можуть змінюватися, але обов’язковою умовою є саме готовність домовлятися, знаходити взаємоприйнятні варіанти. Без цього кожен тягнутиме ковдру на себе, прагнучи робити те, що хочеться йому, не зважаючи на бажання інших, і ні до чого хорошого таке перетягування не приведе …

Тут недоречні диктат, авторитарні, домостроївські методи ( “Я сказав, і буде тільки так!”, “Зараз почнеться класний фільм, а ви не даєте ввімкнути телевізор”), як і образи, сльози, істерики. Ультиматумами, нав’язуванням почуття своєї винятковості мирного співіснування не досягнути. Право на особистий простір, приватний час для роботи, навчання, відпочинку, побуту має бути непорушним, прийнятним усіма і кожним членом родини. Від дорослих до найменших. Так досягається взаємоповага і взаєморозуміння.

Карантин – надзвичайно складне випробування. Наївно думати, що мистецтву домовлятися вчаться швидко. Треба сказати і визнати просту істину: важко всім, але ми постараємося обійтися без втрат, придбати щось нове, корисне, позитивне. Щоб не стати чужими, бути ближче, відчувати себе одним цілим. Жити, а не виживати. Вміти знаходити маленькі радощі. Не шукати привід для сварок, розборок, зневіри, доводячи до нервового напруження себе й інших.

– Так, вибір є: або перетворювати співіснування на тортури, даючи волю емоціям, нестриманості, агресії, або домовлятися, – продовжує Зоя Гаркавенко. – Спробувати змістити акценти від того, що хтось комусь заважає, до варіанту, коли один одного тимчасово… не помічає. Один з прийомів – надіти навушники і слухати музику в кутку на кріслі. Або згадати дитячу гру в мовчанку – теж гарні “ліки”: виграє той, хто за певний період не зронив жодного слова. Отримавши символічний приз-нагороду – наприклад, саморобні фішки, як у казино. Або цукерку (солодощі, смаколики можна замінити чимось іншим). Той, хто програв, відповідно, свій бонус не отримує. Начебто жарт, а лайфхак працює! Перебування в замкнутому просторі перетворюється на гру за участю і дорослих, і дітей. У ній свої правила, свій сюжет. Ми мовчимо, але не тому, що образилися або розсердилися, а тому що погодилися брати участь на рівних.

Нудне, але дуже важливе слово – планування

Працюючі у віддаленому доступі нерідко відчувають дискомфорт не стільки від того, що не потрібно йти на роботу, скільки тому, що вона – вдома. Загальний режим необхідний, хоча не є критичним. Критично значиме внутрішнє перемикання на те, що, залишаючись вдома, ти не відпочиваєш, не розслабляєшся – виконуєш роботу.

– Щоб зафіксувати це в свідомості, визначте завдання на день, – каже Зоя Олександрівна. – Коли з одного стану перемикаєшся на інше, незалежно, поснідав – не поснідав, попив каву – не попив, відкрив Фейсбук – не відкрив, – повинен бути план, що належить зробити. По пунктах, крок за кроком: “Сьогодні”, і перелік завдань: “Написати листа” (ключове тільки іменник – лист), “Розробити анкету” (кінцевий результат – анкета), “Підготувати реферат” (головне – реферат), і так далі. Список не може бути нескінченним. Інакше він так і залишиться на папері. Продумуючи свої завдання, тим самим плануєте, скільки часу займе кожне.

Психолог переконана, що починати треба з найскладніших завдань. Вона посилається на особистий досвід – упоравшись з ними, легше виконати простіші. З цим можна і посперечатися, адже складне завдання часом забирає масу часу, і не факт, що в результаті виявиться виконаним, отже, й інші підвиснуть.

Зійшлися на тому, що це справа суто індивідуальна, й універсального рецепту для всіх немає. Зате якщо завдання багатокомпонентне, що складається з декількох пов’язаних між собою пунктів, варто зосередитися тільки на ньому і не вписувати в план інші.

– Треба розуміти, що саме ви повинні зробити, аби бути ефективним працівником і поважати себе, – додає психолог. – Робочий день у віддаленому доступі починаємо з нудних, нелюбимих багатьма слів “план”, “планування”. А закінчуємо підбиттям підсумків зробленого з обов’язковою фіксацією реалізованого. Зуміли виконати те, що програмували – прекрасно. Змогли багато, хоч і не все – не страшно, є заділ на завтрашній день. Не зуміли нічого, або виконали не так, як хотіли – привід проаналізувати причини. Подумати, як уникнути повторення помилок. Постаратися їх виправити. Тобто, мотивація – ще один критерій.

І останнє. Навіть у відриві від роботи люди не можуть не комунікувати – передзвонюватися, переписуватися в соцмережах. Але в домашніх умовах на таке спілкування часто витрачається надто багато часу. Ті, хто вміє цінувати і свій, і чужий, не розповідатимуть годинами колезі про те, як скучили, не жалітимуться, як нестерпно важко адаптуватися, посвячувати в домашні, сімейні справи. Та й чиїсь довгі монологи навряд чи здадуться доречними тому, хто правильно розподіляє власний робочий час, дотримується свого розпорядку.

– Дистанційний режим не передбачає інформаційної ізоляції, відстороненості від зовнішнього світу, – підсумовує Зоя Гаркавенко. – Однак спілкування повинно бути взаємоврегульованим, а телефонна розмова не може перетворюватися на довгу балаканину ні про що. Та й листування в Мережі слід обмежити розумними рамками. Як в усьому, про що говорилося вище, необхідні здоровий глузд і почуття міри.

…Ось таке воно, колесо для білки. У ньому можна запрацюватися, що називається, до ручки. А завдяки самодисципліні, організованості, вмінню підпорядковувати обставини можна вийти із ситуації сильнішим, продуктивнішим. Довівши собі, і не тільки, свою затребуваність і значимість.

Читайте також інтерв’ю з Зоєю Гаркавенко: “Фатальний рейс PS752: інтерв’ю психолога про розпач і байдужість“.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here

- Advertisement -

Український бренд одягу

- Advertisement -

Обмен Валют

Найновіше

2 мільйони українців отримали щеплення від COVID-19

Станом на 19 червня 2021 року в Україні зробили 2 056 499 щеплень проти COVID-19. Про це повідомляє Міністерство...

- Advertisement -

Слідуйте за успіхом разом із нами! Кваліфіковані юридичні послуги

Експерт: в найближчій перспективі долар залишиться в діапазоні 27 грн

Курс гривні на відкритті в п'ятницю, 18 червня, перебував на рівні 27,20 гривень за долар. Ринок відреагував на рішення Національного банку України зберегти облікову...

Експерт: інфляція США впустила криптовалюти і швидкого повернення не буде

У четвер, 17 червня 2021 року курс Bitcoin трохи відновився після хвилі продажів, ініційованих підсумками щодо засідання ФРС США, яке завершилося напередодні. Джером Пауелл...

НБУ затвердив порядок нагляду за дотриманням фінустановами прав споживачів

Національний банк визначив порядок нагляду за додержанням учасниками ринку небанківських фінансових послуг законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг та вимог законодавства про рекламу....

В “Київавтодорі” обшуки. На ремонті мостів вивели з бюджету 30 млн грн

Київська міська прокуратура повідомила про нові обшуки у київських комунальних підприємствах. 17 червня 2021 року процесуальні дії пройшли в службових приміщеннях Комунальної корпорації «Київавтодор». Згідно...

Думай

Боржник через суд майже повернув своє вже продане залогове майно

Стало відомо, що в юридичній практиці України може виникнути прецедент, коли  боржнику через суд повертають його залогове майно, яке ...

Читай

Суд віддав 7,7 га “Горіхового саду” у Феофанії під забудову

15 червня Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні позову Київської міської державної адміністрації щодо скасування реєстрації права власності...

Теж цікаво

Блоги

Андрій ЗАБЛОВСЬКИЙ | Як новітні технології вирішують глобальні проблеми людства

Останніми роками різноманітні технології та рішення на базі штучного інтелекту (AI) починають активно впроваджуватися також в країнах Африки, в тому числі на рівні реалізації...

Аліна ДЕМЧИК: Отримання прописки онлайн перестане бути міфом?

Реєстрація місця проживання є сьогодні однією з найпопулярніших адміністративних послуг в Україні. В той же час, ця процедура досі лишається однією з найскладніших, що...

Вікторія ТЮТЮННИКОВА | Які права дає нам Закон про ринок землі

З 1 липня 2021 року набирає чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення», який...

Вікторія ТЮТЮННИКОВА | Що дозволено колекторським компаніям

14 квітня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту споживачів при врегулюванні простроченої заборгованості» від 19.03.2021...

Георгий ТИГИШВИЛИ | Цугцванг для частного бизнеса

По всей видимости частному бизнесу предстоит найти новые способы защиты собственных интересов, поскольку решения Кабмина, которые принимаются на данный момент, идут в разрез официальным...
- -