У Києві з вулиць зникають історичні ліхтарі. На сьогодні вже втрачено більше 100 екземплярів унікальних витворів майстрів різних епох – від імперського стилю до радянського символізму. Більшість цих витворів мистецтва з “насиджених” постаментів прямують буквально на звалище, позаяк у столиці нині жоден елемент вуличного освітлення, ба навіть їх композиційний ансамбль не включено до переліку пам’яток ані державного, ані місцевого значення.
Журналісти UA-Times разом зі столичним архітектором Іллею Соколовим вирушили до головного столичного підприємства, що здійснює встановлення і обслуговуванням освітлювальних конструкцій в місті – КП “Киівміськсвітло”, аби розібратися, навіщо в столиці демонтують історично цінні світильники та яка їх подальша доля?
“У сквері ім. Чкалова були демонтовані перші в Києві електричні ліхтарі, які встановлювало товариство “Савіцький і Страус” ще з 1891 р.”, – розповів UA-Times Соколов. За його словами проблема всебічна і має глибоку історію: “Тут не вони єдині (чиновники, – Авт.). Все місто з охороною спадщини, києвознавцями, простими киянами, які на них навіть уваги не звертали – всі разом їх програли в боротьбі з часом… А згадали тоді, коли вже стало занадто пізно”.
Архітектор наголошує, що ліхтарі є невід’ємним елементом архітектурного ландшафту міста. Більше того форма і техніка виконання освітлювальних приладів є об’єктом не лише історичної, але й культурної цінності. Вони є виразником минулих історичних епох і щонайменше мають бути реставровані, але, аж ніяк не демонтовані з вулиць середмістя.
Інший погляд на проблему має начальник управління перспективного розвитку, капітального будівництва та ремонту КП “Киівміськсвітло” – Дмитро Молочинський. За його словами сьогодні в місті склалася проблема майже повної аварійності більшості освітлювальних конструкцій. Основна проблема – зношеність освітлювальних елементів. “Вот последний пример – Мариинский парк. Знаете, когда там последний раз проводился ремонт фонарей?! Это 1980-е года! То есть, фонари установлены в 1950-х годах, а ремонт проводился в 80-тых и с того времени – ничего. Как вы думаете, каким будет состояние таких фонарей??”, – аргументує свої дії пан Молочинський.
Міський чиновник, в першу чергу, ратує за безпеку громадян: “Вы же понимаете – завтра ко мне придет следователь, а у них разговор короткий… Где-то там что упадет на голову прохожему, с кого потом спросят?! Правильно – с тех, кто за это ответственен. Я вас уверяю, никто в этом городе никогда вам не подпишет, чтоб старые ржавые столбы оставить и пусть с ними будет, что будет. Чуть что – у них, какая-там… ст. 367 (Кримінального кодексу України, – Авт.) “Службова недбалість”.
На момент нашого візиту Дмитро Володимирович не володів достатньою інформацією, щодо знаходження ліхтарів кінця XIX ст., що були демонтовані у сквері ім. Чкалова. Однак пообіцяв у ситуації розібратися і повідомити про долю історичного надбання уже в понеділок, 13 січня. Втім, на момент публікації цього матеріалу доля демонтованих світильників так і лишилася невідомою.
Достовірно відомо лиш одне, ліхтарі демонтовані напередодні з Маріїнського парку дійсно знаходяться на території підприємства, щоправда в розібраному стані.
Серед можливих мотивів такого “полювання” ініційованого столичною адміністрацією відомий столичний краєзнавець Семен Широчин називає звичайну людську користь: “Им выгодно менять фонари потому, что они совершают закупки новых, в которых можно навариться на цене и получить откаты. Ремонтом и реставрацией они заниматься не хотят, потому что там надо работать”.
Широчин був одним з перших, хто почав боротися зі стихійним знищенням особливо цінних зразків мережі освітлення міста та надав проблемі розголосу. Він зауважує, що хоч і оновлення освітлення – це добре, однак якість цієї заміни м’яко кажучи бажає кращого – нововстановлені світлові опори уже мають ознаки корозії металу, а подекуди і механічні дефекти.
Разом з ще одним краєзнавцем – Олександром Михайликом Семен створив унікальний у своєму роді реєстр історичних ліхтарів міста Києва, який може доповнити будь-хто з охочих.
На думку Широчина, проблема знищення цінних зразків мережі освітлення має ознаки системності і ніяк інакше, окрім цілковитого оновлення керівної ланки цієї бюрократичної системи, її не подолати: “То есть это уже укоренившееся мышление – пока не поменять руководство этих КП на новых людей, ничего не будет”.
Нагадаємо, що за даними інформаційно-аналітичної системи державних закупівель “ProZorro” лише за минулий рік столична влада витратила на заміну освітлення в місті загалом більше 200 млн грн.
