26 лютого 2020 року відбулося заключне засідання у справі за позовом Громадської організації “Екопарк Осокорки” до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі – ДАБІ) про скасування дозволу на виконання будівельних робіт «Комплексна забудова території житлового масиву «Осокорки-Центральні». Остаточну крапку у спорі між громадою, контролюючим органом та забудовником мав поставити Верховний суд.
Довга історія
Справа, в якій мешканці столичних Осокорків обґрунтовували право громадян на безпечне для життя і здоров’я навколишнє середовище, тягнулася два ріки. Так, суд першої інстанції своїм рішенням від 7 листопада 2018 року вирішив відмовити у задоволенні позовних вимог Громадської організації “Екопарк Осокорки”, пославшись на те, що начебто відсутній взаємозв’язок між порушеними правами позивача (громади мікрорайону Осокорки) та прийняттям оскаржуваного рішення – дозволом на будівництво виданим забудовнику ділянки – ТОВ “Контактбудсервіс” та ТОВ “Будеволюція”.
Про безпідставність таких посилань Окружного адміністративного суду міста Києва, на судовому засіданні у Верховному суді, зазначив адвокат громади – Олексій Петренко. Він наголосив, що в ході розгляду справи в першій інстанції не були дослідженні конкретні обставини справи, а саме суд, доходячи висновку про відсутність порушення прав та законних інтересів громади при видачі дозволу на будівництво на території екопарку “Осокорки”, порушив положення ст. 246 Кодексу адміністративного судочинства України. Серед іншого, було грубо порушено і п. 3, відповідно до якого суд надає мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному учасниками справи.
Так, суд при прийнятті рішення не взяв до уваги посилання представника громадської організації “Екопарк Осокорки” щодо порушення права громадян – мешканців мікрорайону на безпечне для життя і здоров’я навколишнє середовище, яке є невід’ємною складовою права на життя, гарантованого ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
Також важливо, що будувати збираються на землях водного фонду, тим самим порушуючи ще низку законів Украиїни.
Втім, іншої думки був суд апеляційної інстанції. 11 червня 2019 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду означене судове рішення було скасовано, а сам суд ухвалив нову постанову, якою задовольнив позовні вимоги Громадської організації “Екопарку Осокорки” щодо скасування дозволу на будівництво.
Зокрема, колегія суддів Ісаєнко, Земляна, Лічевецький у своєму рішенні посилалася на необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) в частині застосування Конвенції при прийнятті рішень з питань порушення прав людини та основоположних свобод.
Так, судом першої інстанції не було враховано практику застосування ЄСПЛ положень Конвенції, у справах “ЛЕраблієр А.С.Б.Л. проти Бельгії” (L’Erabliиre A.S.B.L. v. Belgium) від 24.02.2009 та Національна група інформації та протидії заводу “Мелокс” – Група “Ні заводу “Мелокс” та змішаному оксидному паливу” проти Франції (Collectif national d’information et d’opposition а l’usine Melox – Collectif Stop Melox et Mox v. France №75218/01, 28.03.2006).
Ці рішення є основоположними як в частині доступу до правосуддя представників громади (громадських активістів) в цілому, так і з питань, що стосуються охорони і збереження довкілля, зокрема.
Мотивуючи свою позицію, громада Осокорків також посилалася і на положення спеціалізований міжнародних актів, таких як Європейська хартія про навколишнє середовище та охорону здоров`я, а також Орхуську Конвенцію, які гарантують право на доступ до правосуддя “зацікавленій громадськості”.
Одначе, цих аргументів для Верховного Суду виявилось, вочевидь, замало. 26 лютого суд вищої інстанції прийняв рішення задовольнити касаційні скарги ТОВ “Контактбудсервіс” та ДАБІ частково, а рішення двох попередніх інстанцій скасувати, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Що це може означати?
Рішення Верховного Суду може стати небезпечним прецедентом для розгляду подібних справ у суді. Своїм рішенням колегія суддів Шарапа, Стародуб, Чиркін не лише скасувала рішення суду першої інстанції, що неповно враховувало всі фактичні обставини справи, зокрема, право громади безпосередньо, а не через делеговані органи, представляти свої інтереси в суді, вона скасувала ще й “зразкове” рішення апеляційної інстанції, в якому було чітко підтверджено таке право.
З огляду на складність прийняття саме такого рішення у даній ситуації, допоки залишається невідомою мотиваційна частина висновків суду.
Однак, скасувавши рішення суду апеляційної інстанції, в основу якого була покладена практика ЄСПЛ в частині гарантування усім громадянам без виключення і в рівній мірі права на безпечне для життя і здоров’я навколишнє середовище шляхом самопредставництва громади в суді, Верховний Суд створив “негативний” прецедент щодо непослідовності застосування окремих положень Конвенції, фактично знехтувавши прецедентними рішенням ЄСПЛ за відповідною категорією справ.
Нагадаємо, що відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” практика Європейського суду з прав людини є обов`язковою для застосування судами України як джерела права.
Водночас, відповідно до п. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як йдуть справи по захисту в суді ще однієї зеленої зони від забудови, читайте в нашому матеріалі “Йде судова битва за висотність скандальної забудови в Протасовому яру“.
